За словами К. А. Тимірязєва, торф є консервантом сонячної енергії і називав торф азотною рудою. У ньому міститься від 20 до 70% органічної речовини, від 2,1 до 3,3% азоту в низинному торфі, від 0,8 до 1,2% у верховому, та низка інших цінних елементів – молібден, кобальт, цинк, бор тощо.
У разі підвищення ступеня розкладання зростає зольність торфу. Нейтральна його реакція свідчить про підвищений вміст кальцію, кисла – рухливих форм заліза, алюмінію та марганцю. Кислий торф необхідно використовувати для добрива дуже обережно: треба не тільки нейтралізувати його кислотність, а й добре провітрити з метою переведення сполук в окислені.
Іноді трапляється торф із прошарками вівіаніту (фосфорнокислий закис сіль заліза), вміст якого становить до 8%. Такий торф можна використовувати як фосфорне добриво. Проте вівіаніт трапляються досить рідко. Бідний торф на вміст калію, що необхідно враховувати при виготовленні торфокомпостів.
У торфі міститься значна кількість азоту, проте він знаходиться у поганодоступній для рослин формі. Щоб перетворити його на доступну, торф слід використовувати для виготовлення компостів. Торф – чудовий адсорбент і консервант, тому при виготовленні компостів підвищується вміст рухомих речовин власне торфу, він зберігає рідку фракцію і запобігає розкладу компостованого матеріалу. Для компостування використовують провітряний торф зі свіжим гноєм, сечею, калом, пташиним послідом, опадами стічних вод і т.д. Співвідношення торфу та інших органічних добрив у компостах при виготовленні взимку повинне становити: 1:1, а у весняно-літній період – 2:1.
Компостування торфу
Під час компостування торфу з гною додають золу, борошно фосфоритне, до дуже кислих торфів – 2 – 5% вапна. В екологічному відношенні торф є одним із найбільш безпечних органічних добрив, проте при застосуванні необхідно враховувати властивості, що підвищить його ефективність та сприятимуть охороні навколишнього середовища.